Плавання суден.
Коли тіло плаває, вага води, яку витискує підводна частина судна, дорівнює силі тяжіння, що діє на судно з вантажем. Хоч судна виготовлені з матеріалів, які мають густину, більшу за густину води, плавають тому, що частина судна (яка перебуває у воді), містить великі порожнини, унаслідок чого вона витісняє великий об’єм води (завдяки цьому й виникає велика виштовхувальна сила). Для безпеки підводну частину судна розбивають на відсіки: якщо у підводній частині борту судна з'явиться отвір (пробоїна), тоді водою заповниться тільки один або кілька відсіків, судно при цьому зануриться у воду глибше, але не потоне).
Осадка - глибина занурення судна на певну глибину. Ватерлінія (з голланд. ватер - вода) - найбільш допустима осадка, яку позначають на корпусі судна червоною лінією. Також на суднах роблять інші позначки, наприклад визначають рівень занурення судна в різних морях і океанах (в різних місцях Світового океану густина води різна) та залежно від пори року (густина води залежить ще й від температури води, бо влітку густина менша, ніж узимку).
Водотоннажність, або тоннажність - вага витиснутої судном води (вона дорівнює силі тяжіння, що діє на судно з вантажем), при його зануренні у воду (водотоннажність танкерів до 500000 т, оскільки Fтяж = 5 000 000 000 Н; водотоннажність океанського пасажирського лайнера — десятки тисяч тонн, а невеликої яхти — декілька тонн).